22 серпня 1853 року лідер національно-визвольної боротьби народів Північного Кавказу Імам Шаміль зі своїм військом вийшов із селища Веден і проголосив священну війну проти московитських загарбників.

На світлині – Імам Шаміль у 1859 році, дагестанське селище Чірюрт. Раніше кавказькі повстанці на чолі із Шамілем, оспівані у вірші Тараса Шевченка «Кавказ», вже змогли завдати окупантам серію військових поразок. Було навіть створено Імамат, який функціонував на принципах шаріату і керувався Шамілем практично одноосібно.

Шаміль розраховував на допомогу восени 1853 року з боку Великої Британії і Османської імперії, які в той час воювали із Російською імперією. Або, хоча б, через Кримську війну – на послаблення позицій московитів на Кавказі. Однак жодної підтримки вони не отримали, а після укладення Паризького мирного договору 1856 року і завершення Кримської війни, царські війська змогли зосередити проти Шаміля значні сили.

У квітні 1859 року московити зайняли Веден, а вже в середині червня були знищені останні осередки спротиву в державі Імама Шаміля. Після окупації Ічкерії і Дагестану Шаміль із 400-ма своїми послідовниками відступив до аулу Гуніб, а партизанська війна тривала ще майже 5 років.