2024-08-01 12:00:01
🌻 22 липня 1944 року завершились бої під Бродами за участю української 14-ї гренадерської дивізії Waffen-SS «Галичина»
Ця битва фактично розпочалась 13-го липня 1944, коли «1-ий Український фронт» радянської армії під командуванням маршала Конєва розпочав потужну атаку на позиції 13-го корпусу 4-ої танкової армії Вермахту генерала Артура Гауфе, до складу якого входила дивізія «Галичина».
Червоні вдарили двома клинами в напрямку Буська і Золочева. Вже 15-го липня «Галичини» відчули на собі всю важкість більшовицьких атак.
Безумовно, битва має трагічний характер для українського народу, бо лише у часовому проміжку між 13 до 22 липня 1944 року понад 70% особового складу (7700 військовослужбовців) дивізії загинули, потрапили в радянський полон або пішли на службу в УПА.
Так чи інакше, різного роду спекуляціями значною мірою занижена роль українців у Бродській битві. Та саме недосвідчені дивізійники зуміли уповільнити, а на деяких ділянках фронту навіть зупинити наступ радянських бронетанкових груп Конєва, які вщент зносили німецькі гарнізони.
Схвальний відгук про службу української дивізії «Галичина»надавав майор Вермахту та начальник штабу Вольф-Дітріх Гайке — автор споминів «Українська Дивізія «Галичина»», прихильник української нації.
Безупинні атаки червоноармійців та радянська авіація і артилерія обезкровила, ослабила захисників, а відступ німецьких частин лише дав привід для повного оточення гарнізону.
Опинившись у надважкій бойовій обстановці, вояки дивізії «Галичина» мужньо билися з більшовицькими військами і чинили їм відчайдушній опір. Хлопці билися хоч і під чужими знаменами, але за свою честь і на своїй землі, бо основна мета «Галичини» була — не дати окупувати українську землю більшовикам. Навіть в таких умовах дух українського вояцтва не пав — залишки сил зуміли зорганізуватись та прорвати оточення, евакуюватися разом зі штабом на переформатування.
Саме ці врятовані піхотинці невдовзі стали основою для створення нової, суто української військової формації — 1-ї Української Дивізії.
🌾Підписатися | Чат🌾
Ця битва фактично розпочалась 13-го липня 1944, коли «1-ий Український фронт» радянської армії під командуванням маршала Конєва розпочав потужну атаку на позиції 13-го корпусу 4-ої танкової армії Вермахту генерала Артура Гауфе, до складу якого входила дивізія «Галичина».
Червоні вдарили двома клинами в напрямку Буська і Золочева. Вже 15-го липня «Галичини» відчули на собі всю важкість більшовицьких атак.
Безумовно, битва має трагічний характер для українського народу, бо лише у часовому проміжку між 13 до 22 липня 1944 року понад 70% особового складу (7700 військовослужбовців) дивізії загинули, потрапили в радянський полон або пішли на службу в УПА.
Так чи інакше, різного роду спекуляціями значною мірою занижена роль українців у Бродській битві. Та саме недосвідчені дивізійники зуміли уповільнити, а на деяких ділянках фронту навіть зупинити наступ радянських бронетанкових груп Конєва, які вщент зносили німецькі гарнізони.
Схвальний відгук про службу української дивізії «Галичина»надавав майор Вермахту та начальник штабу Вольф-Дітріх Гайке — автор споминів «Українська Дивізія «Галичина»», прихильник української нації.
Безупинні атаки червоноармійців та радянська авіація і артилерія обезкровила, ослабила захисників, а відступ німецьких частин лише дав привід для повного оточення гарнізону.
Опинившись у надважкій бойовій обстановці, вояки дивізії «Галичина» мужньо билися з більшовицькими військами і чинили їм відчайдушній опір. Хлопці билися хоч і під чужими знаменами, але за свою честь і на своїй землі, бо основна мета «Галичини» була — не дати окупувати українську землю більшовикам. Навіть в таких умовах дух українського вояцтва не пав — залишки сил зуміли зорганізуватись та прорвати оточення, евакуюватися разом зі штабом на переформатування.
Саме ці врятовані піхотинці невдовзі стали основою для створення нової, суто української військової формації — 1-ї Української Дивізії.
🌾Підписатися | Чат🌾