2 липня 1963 року на пленумі ЦК КПУ Петра Шелеста було обрано першим секретарем КПУ. В цей період в Україні набирали силу рухи культурного відродження. Формально підтримуючи розвиток української культури, він водночас проводив політику ідеологічного контролю: низку діячів літератури і мистецтва викликали на «профілактичні» розмови, відсторонювали від посад. А, наприклад, Івана Дзюбу зрештою заарештували за памфлет «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

За час свого перебування на чолі ЦК КПУ Шелест виступав за розширення економічних повноважень УРСР, наполягав на зростанні ролі української мови у культурі та освіті. Та у 1968 році він підтримав позицію Москви щодо придушення «Празької весни» у Чехословаччині, підписавши колективне звернення партійних лідерів Варшавського договору. У 1972 році його було відкликано з посади й переведено на роботу до Москви за звинуваченнями у надмірному наголошуванні на українській специфіці.

Які позитивні і негативні дії Шелеста ви б відзначили?