«2 000 метрів до Андріївки» мені радше не сподобався, ніж сподобався.

Рекламна кампанія створила занадто багато неправильних очікувань.

Про мінуси можна говорити довго, але головна моя проблема із цим фільмом — точно таку ж стрічку про цю саму Андріївку цілком могли б зняти росіяни. І майже нічого не довелося б змінювати.

Бо в першу чергу це не кіно про нашу війну, не про українське військо й навіть не про конкретних людей. Це в найширшому сенсі «кіно про війну».

І навіть у цій площині «2 000 метрів до Андріївки» не надто тримає удар. Близько 85% хронометражу займають зйомки з GoPro бійців 3-ї ошбр. Вкраплення оповіді фрагментарні та вкрай нетривалі. Сотні, якщо не тисячі годин подібних відео можна знайти на каналах як самої Третьої, так і багатьох інших бригад. У чому новаторство про яке заявляли у промо? Хіба в тому, що Мстислав першим зумів перенести настільки raw-формат на великий екран і переконати студію, що це будуть дивитися.

У численних подкастах та інтерв’ю Чернов говорив, що працює над новою документальною стрічкою й розробляє ідею художнього фільму. Цікаво, чи цього разу він зможе знайти справді свіжий спосіб розповісти про нашу війну?