1 вересня у п’ятницю, о 10:00 Йохен і Йоганна Клеппери слухали промову Гітлера по радіо. «Минулої ночі регулярні польські війська вперше обстріляли нашу територію, — заявив фюрер поспіхом скликаному Райхстагу. — О 5:45 ранку (фактично о 4:45) відкрито вогонь у відповідь». Потім Гітлер пообіцяв депутатам, які вже почали тріумфувати, «надягнути сіру польову форму й не знімати її до закінчення війни». Оголошення війни не було — Польща не вшанувалася такої честі. В очах німців це стало радше виправданням «самозахисту». Фраза «відкрити вогонь у відповідь» увійшла в офіційний лексикон
На сторінках «Мобілізованої нації» постають молоді солдати, сп’янілі від легких перемог та сонця окупованої Франції; цивільні, які проводять Різдво біля потріскуючих радіоприймачів, слухаючи передачі з оточених міст, що чергуються з мелодіями «Тиха ніч, свята ніч». А потім розгортається пекельний фінал: «зрадників» вішають на деревах, підлітків кидають під радянський каток, а Німеччина горить і валиться в руїни.

Це книжка про те, як німці пристосовувалися, терпіли й виправдовували дії власної держави. Їхня відданість режимові дала змогу вести шестирічну загарбницьку війну — війну, що принесла нечувані страждання іншим народам і зрештою обернулася національною руїною для них самих📖